Історії чотирьох дітей з України, на дорослішання яких вплинула російська збройна агресія, та їхніх особистих речей, що нагадують їм про війну, дім або рідних.

Найкращий ведмедик

Я дуже люблю цього ведмедика. Я з ним більше трьох років, і він для мене все. Він для мене найкращий.

Він пов'язаний із моїми бабусею та дідусем, які залишились у Запорізькій області, це вже Росія. Я їх дуже люблю. Дуже прикро, що я з ними не бачусь.

Олена, нар. 2012 р., Запоріжжя

Вибух, який я запамʼятав

Якось я гуляв з друзями на Шевченківському районі, ми сиділи в парку на лавочці, розмовляли. Та в один момент прилетіла ракета в АТБ, яке стояло за три-чотири хвилини від нас. Цей квиток я отримав, коли вертався додому після того на автобусі.

Я вирішив його зберегти, тому що як на нього дивлюсь, зразу чую свої спогади у той день. Цей вибух, мені здається, я запам'ятав на все життя.

Не уявляю, як ми будемо жити після війни. Я вже звик і не знаю, що буде, коли війна закінчиться.

Максим, нар. 2009 р., Запоріжжя

Дракон-переселенець

Мені сподобалося в Польщі, там дуже добрі люди. Я побачила, що вчителі водять дітей по місту, розказують про народну культуру, про памʼятники.

Ця іграшка — символ Кракова. У Кракові було багато магазинів із сувенірами, і в кожному магазині ці дракони. Я з ним проводила майже весь час до того, як переїхала в Британію.

Коли я приїхала зараз у Київ, ми пішли в магазин, і в магазині стояв іграшковий автомат, де лежав такий дракон. І я згадала, що от дракон-переселенець переїхав із Кракова в Київ.

Аріна, нар. 2013 р., Запоріжжя

«Україно моя, ти найкраща у світі»

Є таке слово кримськотатарською — саткъын (satqin), перекладається як «продажний». Ми так називали всіх, хто змінилися після окупації. До чотирнадцятого вони займали українську позицію, а після — російську.

Наша викладачка музики теж саткъын. Наприклад, ми вчили пісню «Україна моя». Там такі рядки: «Україно моя, ти найкраща у світі, зелені поля, Україно моя, я тебе люблю». На початку 14-го ми з нею виступали. А після викладачка нам почала російські пісні давати.

У 16-му ми з родиною поїхали подорожувати. Однією з наших зупинок був Кам'янець-Подільський. Ми пішли в замок, там була маленька крамничка з різними виробами. Дуже гарна.

Ми розговорилися з власницею. Вона попитала, звідки, ми сказали, що з Криму. Батьки мене попросили заспівати оцю пісню, яку ми співали в школі. Мені всі аплодували, і власниця подарувала мені свистульку у формі пташечки. Вона досі асоціюється з такими теплими-теплими спогадами з нашої поїздки.

Сафіє, нар. 2004, Сімферополь