21 рік, навчається в академії мистецтв
КиївПрага (Чехія)

“Ніколи знову”, “Не забудемо, не пробачимо”, “Герої не вмирають”, “Вічна памʼять” — загальновідомі фрази, які стали рутинними й бездумно повторюються в меморіальних процесах. Авторка лишає їх на запилених поверхнях міста, пропонуючи глядачам замислитися над тим, як ми пам'ятаємо та що обираємо для вшанування.

Пам'ять — це етичний акт, що формує наше відчуття теперішнього і минулого. Як ми проговорюємо і пам'ятаємо наше минуле? Що заслуговує на нашу увагу, а що ні? Яким є місце традиційних пам'ятних знаків? Як ми уявляємо собі майбутні меморіали про події та досвіди нашого часу? Які наративи ми конструюємо? Та чи потребуємо ми нової мови вшанування?

Фото, текст: Богдана Заяць