На цей фільм мене надихнула ідея створити архів про довоєнний Донецьк з сімейних архівів донеччан. Так я зібрала спочатку свій архів і зрозуміла, що настав час вилити весь свій оверсінк і рефлексію про окупацію Донецька, мого рідного дому, у фільм-крик, який буде максимально наближено і точно передавати те, що я відчуваю вже 10 років: від 15-річної підлітки до 25-річної дівчини, яка вже дуже хоче закрити для себе питання цих важких переживань і рухатись далі.

Всі кадри, що є в фільмі, зроблені на території Донецької області. Зараз майже все, що ви побачите на відео, зруйновано: усе моє дитинство, все, що мене формувало, що мене наповнювало й наповнює досі.

Я завжди хотіла стати режисеркою, і цей фільм унікальний, адже я його створила в колаборації з маленькою собою. У віці 10–13 років я багато знімала на маленький цифровий фотік «Олімпус» і дуже старалася то все монтувати, але в мене був дуже старий компʼютер, і монтажна програма завжди злітала. У 25 років я змонтувала матеріал маленької себе й цим повʼязала себе з тим часом і простором, що був до окупації, там, де я не травмована війною, де я щаслива дитина, яка прагне створювати, знімати й бути.

Фільм «Чому люди нещасливі?» створений для того, щоб глядач міг торкнутися болю переселенки й за 11 хвилин хронометражу якоюсь мірою пережити його фізично. Я вірю, що це може допомогти наблизити людей без релевантного досвіду до розуміння проблеми переселенців.